- 2 -

Ч А хто вам сказав, що папа є головою Церкви? Ч запитали монахи з вежі. Ч У нас Голова Церкви Ч Христос! Ми радше помремо, ніж дозволимо вам осквернити нашу обитель!

Після цього хрестоносці, себто католики, обложили башту хмизом і підпалили. Монахи згоріли живими. Це було в 1276 році.

Римські папи, закликаючи західних християн до Хрестових походів, для нібито визволення Святої Землі від турків, в дійсності ці походи перетворили на воєнні експедиції для здійснення своїх чисто земних інтересів Ч честолюбства, користолюбства, для розширення своєї духовної імперії.

Давно це було, але дух папізму не змінився. Уніати, католики ще й до цього часу такими ж методами намагаються насадити свою віру серед православних. Обман, наклепи, залякування, переманювання, підкупи, обіцянки, фальшування фактів і зараз в ціні там, де діють католики або греко-католики. Вони і в наш час ладні пролити християнську кров, аби лише досягнути своєї химерної мети.

Відомо, що папи Бенедикт XV, Пій IX, Пій XII послідовно, один за одним, закликали Захід до Хрестових походів проти СРСР, простіше сказати, проти Русі, Православ'я, нібито для захисту християнської віри. Але відомо й те, що ці заклики були зроблені уже після того, як папа Бенедикт XV попробував налагодити офіційні стосунки з радянським урядом, щоб мати змогу вести свою пропаганду на території совітської держави і в такий спосіб витиснути православних. Заради цього при Ватікані була заснована семінарія лРусікум╗, де швидко готували кадри для засилки на нашу територію священиків. Під час німецької окупації вихованці лРусікума╗ під виглядом православних священиків з'явилися не лише в Україні, а й на Північному Кавказі.

Восени 1920 року в Берліні відбулися секретні засідання під головуванням монсеньйора Роппа. Російські емігранти, навернені в католицизм та декілька німецьких священиків опрацьовували план для того, як, якими методами Православну Русь приєднати до Католицької Церкви. Усі були згідні з тим, що момент для такого приєднання самий слушний.

Спроби папи Бенедикта XV безпосередньо проникнути на Русь не дали бажаних результатів, тому він за допомогою Хрестового походу хотів покінчити зі лсхідною схизмою╗, тобто Православ'ям.

Конгрегація лПропаганда віри╗ ставила своєю метою будь-якими методами, навіть благочестивими, привести східних християн в лоно римської Церкви.

Бенедикт XV наказував своїм місіонерам бути делікатними щодо обрядів Східної Церкви. Наші ж уніати зайшли далі: вони викидали з храмів ікони, називаючи їх лмоскальськими╗, та хрести, бо, мовляв, ВОНИ лКеГеБістські╗.

А хіба є Божа Мати московська, українська, римська, німецька, китайська? Хіба не Одна Божа Мати для всіх? Хіба ЇХ багато?!

І папа римський Лев XIII був більш тактовним, ніж наші уніати. Він перший серед усіх пап вимагав, щоб місіонери поважали не лише православні обряди, але й дисципліну, себто внутрішню організацію Східної Церкви. Він писав: лНі ми, ні наші спадкоємці ніколи не знищать ні прав, ні привілеїв Східних патріархів, ні обрядів кожної Церкви╗.

Проте це Ч слова, слова... А на ділі було так, як робив ксьондз в місті Янові.

Політику Бенедикта XV продовжив його заступник Ч папа Пій XI. Він послав до Женеви на конференцію свого довіреного монсеньйора Сінсеро вести переговори з Г. Чичеріним Ч наркомом іноземних справ Радянського Союзу.

В 1922 році, під час Генуезької конференції, папа Пій XI аж тричі виступав з вимогою пустити єзуїтів в СРСР для місіонерської роботи. Наступ на Схід, на Православ'я для папи Пія XI був солодкою мрією. Для здійснення своїх планів він навіть задумав скликати Вселенський Собор; оскільки всі його плани провалилися, то він 2-го лютого 1930 року закликав західні народи до Хрестових походів проти нашої держави.

З часу свого понтифікату (12 березня 1939 року) папа Пій XII не відстає від свого войовничого попередника, він розгортає активну діяльність по організації Хрестових походів з метою підкорення Ватіканові Православної Церкви. Папа Пій XII веде переговори з Гітлером і домовляється про те, що Ватікан буде посилати на окуповану територію України своїх священиків для навернення православних в католицизм. Головним принципом діяльності цього папи, як і його попередника, було прагнення до світового панування Ватікану над усіма Церквами.

В Латеранському договорі між папою Пієм XI і Мусоліні в 1929 році говорилося, що папське церковне керівництво докладе усіх своїх зусиль, щоб створити лвсесвітню Церкву╗.

Христос нас теж кличе до єдності. Спаситель пророчо говорить, що прийде час, коли буде лодне стадо і Один Пастир╗ (Іоан. 10. 16). Але цим Пастирем буде не папа римський, а Христос. Господь нас кличе до єдності, але не за допомогою Хрестових походів, кровопролить, інквізиції, тортур та обману. До добровільної і святої єдності закликає нас Господь.

Папи ж стараються цю єдність бачити як свою особисту гегемонію, як геополітичну систему, котра випадає з християнської духовності і зовсім нічого не має спільного з Євангельським вченням.

Наші святі отці передавали нам, що першим патріархом, який очолить усі релігійні течії, буде Антихрист. Чи ж папа б кандидатом на цей пост, чи, може, він лише предтеча, котрий підготовляє путь для Антихриста?

Римська Церква, відпавши від благодатного Вселенського Православ'я, пішла помилковою дорогою. Вона спотворила чисте Христове вчення про віру, духовну владу, священство і Євангельську мораль. Величезне зло християнству заподіяла інквізиція, яка, прикрившись Христом, нічого спільного з Його . вченням не мала.

лМолот відьом╗ Ч книга, написана двома католицькими монахами, була посібником для інквізиторів. Тут на 153 сторінці сказано: лЯкщо єретик після того, як його викриють, негайно не зречеться свого вчення, то він, будучи мирянином, має бути тут же спаленим. Адже фальшивомонетників без усякого зволікання убивають. А у скільки ж разів злочинніші цих людей ті, які фальшивлять віру! Якщо єретиком буде особа духовна, то її позбавляють сану і передають світській владі для смертного покарання. Якщо ж єретик зречеться своїх поглядів, то його треба кинути до тюрми на довічне ув'язнення╗.

Надзвичайно небезпечне вчення інквізиторів, яке вони виклали в лМолоті відьом╗. Бо, якщо дотримуватися його вимог, то треба тягти на вогнище всіх, хто не є католиком, Ч треба палити православних, протестантів, буддистів, магометан, іудаїстів і всіх інших людей, оскільки вони Ч лєретики╗.

За деякими даними в Європі в середні віки від рук інквізиторів на кострах згоріло близько п'яти мільйонів невинних людей, уявних л відьом ╗.'

Папа Іннокентій VIII у своїй буллі писав: лНе можу промовчати про те, яку велику послугу інквізиція принесла людям тим, що знищили велику кількість відьом. Впродовж 150 літ в Іспанії, Італії та Німеччині було спалено на вогнищах не менше 30 тисяч відьом╗. А як виявляли цих лвідьом╗? Брали ту чи іншу жінку, яка чимось інквізиторам здалася підозрілою, тягнули в підвал і мучили її: душили, били, кості ламали, пекли і смалили. Мучили бідолашну до тих пір, аж поки вона не лпризнавалася╗ в тому, що вона дійсно є лвідьмою╗. Якби папу Іннокентія піддали таким же тортурам, то він теж лпризнався╗ б у тому, що він є характерником і на помелі літає.

Але ми дещо забігли наперед. Давайте повернемося до української унії, про котру говорилося на самому початку.

Римські папи, бажаючи розширити свої володіння, з давніх-давен зазіхали на Православну Русь Ч Україну. В 1204 році папа Іннокентій III через своїх послів запропонував князю Галицько-Волинському Роману прийняти католицьку віру, обіцяючи допомогти йому Петровим мечем і зробити його королем усієї Русі. Та князь відкинув цю пропозицію, але його передчасна смерть в 1205 році дала папі змогу попробувати насильницьким шляхом насадити унію в Галичині.

Никонівський літопис говорить, що в 1214 році лугорський король посадив сина свого в Галичі і церкву перевів на латинську службу╗.

Уніатський історик М. Чубатий цей акт називає лпершою церковною унією╗.

Угорський король Андрій II, просячи в 1214 році у папи Іннокентія III королівську корону Галиції для свого п'ятирічного сина Коломана, запевняв папу, що цього хочуть вельможі і народ його країни, бажаючи бути в єдності з римською Церквою, з тим, одначе, щоб їм лдозволено було зберегти свій грецький обряд╗. Але то була фальш. Потім уніатський автор сам назве цю унію лісторичною ефімерією╗, яку було створено за політичними мотивами наперекір волі народу, котрий заявив свій протест проти цієї унії.

В 1219 році Галич завоював князь Мстислав Удалий. До нього зійшлося змучене грабунками та знущанням православне населення. Угорські загарбники, а з ними і єпископ Артемій втекли. лТаким чином, Ч пише М. Чубатий, Ч унія лишилася усіх своїх прихильників╗.

Наступна справа Ватікану підкорити собі Україну була зроблена в роки правління князя Галицького Данила. Як відомо, в 1235 році на Русь наскочила монголо-татарська орда. Знищивши Київ, вона чорною хмарою посунула на Галицько-Волинське князівство. Проте, Бог помилував цей край. Завойовники в 1242 році були змушені повернути назад.

Користуючись бідою русичів, Іннокентій IV пропонує Данилові Галицькому прийняти католицизм, за що обіцяє йому королівську корону і військову допомогу. Та допомога ця була лише на словах, і тому Данило польському послові сказав: лЯк можу прийняти вінець, коли допомоги нема?╗ Після цього Данило Галицький, зі згоди і благословення патріарха Мануїла, на Галичині відкрив свою православну митрополію.

В 1254 році папа через свого нунція Опізо вдруге пропонує Данилу Галицькому королівську корону і обіцяє організувати Хрестовий похід проти монголо-татар. Літописець каже: лОпіза прийшов і вінець приніс, обіцяючи допомогу мати від папи, він же (Данило) не захотів╗. Пізніше князь Данило неохоче прийняв корону і став чекати військової підтримки від угорського короля та польських князів проти татар. Але ніякої допомоги від папи він не дочекався і тому порвав з ним будь-які зв'язки.

Сучасні католики та греко-католики люблять посилатися на цей історичний епізод, твердячи, що Данило Галицький таки прийняв унію. Та це не відповідає дійсності. Князь Данило будував свої відносини з папою не на релігійній основі, а на політичній. Історик М. Чубатий так і пише: лУнія Данила на Галицько-Волинській Україні не утрималася, оскільки заснована була на мотивах чисто політичних, а не релігійних╗.

Те ж саме треба сказати про Ліонську унію 1274 року і Флорентійську унію 1439 року. Вони були побудовані на чисто політичних основах, спекулятивними методами і тому були недовговічними.

В 1458 році папа Калліст III на Україну направив уніатського митрополита Григорія. Цей митрополит, придивившись уважно до обставин, зваживши усі лза╗ і лпроти╗, перейшов у Православ'я.

Усі ці унії на Україні були мертвонародженими. Вони не пустили коріння на нашій землі.

Інша справа Ч Брестська унія 1596 року, яка, на горе нам, живе ще й досі і ділить наш народ на два непримиримих табори. Поляки знали, як можна між собою посварити українців. Погано, що самі українці цього не зрозуміли за 400 літ.

Варшавська єзуїтська курка підкинула нашій українській квочці яйце, з котрого вилупився монстр.

Іван Франко у свій час писав: лУнія була причиною довгої та тяжкої боротьби серед малоросійського народу і остаточно принесла незлічимі шкоди цілому його духовному і політичному розвоєві╗. Протопресвітер Г. Костельник теж свідчить, що лунія викликала вічний кривавий розбрат серед нашого народу, . унія стала засобом нищення нашого народу╗.

Поляки, запровадивши у нас унію, кинули головешку в копицю українського сіна, яка горить ось уже цілих 400 літ горить і не згасає, часом жевріє, а інколи навіть палахкотить.

Український історик М. Грушевський писав: лПани й королі польські, слухаючись своїх духовних католиків, собі за обов'язок мали, щоб віру католицьку ширити, а православну тіснити, аби православні на католицьку віру приставали. Спочатку думали вони навіть зовсім православну віру знести, та що православні за свою віру дуже держалися, то королі боялися так дуже їх зачіпати. Тоді надумали лунію╗, себто злуку Ч з'єднання православної віри з католицькою: щоб богослужіння, церкви, обряди Ч все залишалося так, як було, а тільки, щоб православні слухалися папи╗.