- 7 -
Словесна еквілібристика Ч постійна супутниця цих людей. Ось, наприклад, що пише священик Божик в своїй лКороткій історії України╗: лГреки і українці визнавали тоді (в часи святого Володимира) зверхність намісника Христового папи римського╗. В іншому місці цей же священик каже: лСвятий Володимир охрестився і помер в той час, коли в цілім світі була одна Церква, якою володіли папи римські...╗
В книжечці лКатолицька Церква в Західній Україні╗ на шостій сторінці сказано: лХристиянство, що його прийняв і завів в Україні Великий князь Володимир святий, було хоч і Східне, візантійське, але не православне в теперішньому його розумінні, а католицьке╗.
Священик С. Семчук з Канади вторить йому: лСам Володимир був під незаперечним впливом Західної культури і Католицької релігії, котру перейняв у своїм Хрещенні╗.
А о. Стефан Тарновський уже зовсім категорично заявляє: лУкраїнська Церква за Володимира Великого в Католицькою, з'єднаною з Римом╗.
Тут в дужках зауважимо: якщо вона і справді була вже лЗ'єднаною╗, то навіщо тоді в 1696 році треба було робити унію, ще раз лз'єднувати╗?
Папа ПІЙ XII у своїй Енциклиці в 1946 році писав: лТак, наприклад, славний князь святий Володимир хоча взяв від Східної Церкви літургічні обряди і священні церемонії, у свідомості свого становища не тільки стояв до кінця в єдності Католицької Церкви, але й дбав пильно про добрі, взаємини між Апостольським Престолом і своєю державою.
Папа в своїй Енциклиці вихваляє уніятів і каже, як їм гарно живеться під Польщею. Але все це є кричущим фальшуванням історії. Бо історія каже, що Польща була пеклом як для право славних, так і для уніятів. Усі вони разом для поляків були ні чим іншим, як лбидлом╗, лчубариками╗, українці для них були тільки лхлопи і попи╗. Українці в Польщі майже не могли здобути вищої освіти, вони не могли бути в уряді, засідати в сеймі, посідати бодай самі нижчі урядові місця. Українець не міг, навіть, бути вчителем або в армії офіцером. Моєму батькові, коли він служив у польському війську, сказали: лПриймай католицизм і ти тоді станеш офіцером╗. Але батько не пішов на це. В селі, де я жив, не було жодного поляка, але навчання лвповшехній школі╗ велося виключно польською мовою. Вчителі наші всі були поляками, а у кого з наших хлопців прізвище кінчалося на лцький╗ або лський╗ Ч Куницький Красновський, Ч того записували як поляка, хоча усі його предки, починаючи з лкозака Мамая╗, були українцями.
Папі римському перш, ніж розхвалювати наше лщасливе життя під поляками, слід було б прочитати польський лПроект на знищення Русі, з'єднаної року 1717╗.
Цей проект я подам тут в скороченні: лКоли цілісність і безпека держави держиться на взаємній любові громадян (обивателів), а любов тримається єдністю віри, то ми, поляки, якщо хочемо в своїй державі себе врятувати і забезпечити, то повинні всіма силами старатися про єдність наших громадян. А ту єдність в краях руських, що належать до корони польської, здається, найбільше псує те, що в простих людей є різні обряди... і тому загалом кожний поляк, коли хоче врятувати вітчизну, повинен вложити на себе такий обов'язок Ч щоби грецький обряд, який є обрядові латинському противний, нищити погордою, переслідуванням, давити на тих, хто того обряду дотримується, і всякими іншими способами.
Шляхти руського обряду, хоч вона і прийняла унію, ... не допускати до жодних державних урядів. Кожен поляк має сторонитися русина... В бесідах, де є русин, паплюжити," висміювати їхні забобони і тоді він змінить свій обряд, бо не схоче все життя бути посміховиськом. Сміх Ч це смерть.
Багаті городяни не мають права приймати русинів на роботу, де русини могли б набратися освіти. Бо якщо русини будуть простаками, то прийдуть до великого убозтва і будуть у великому приниженні, і змушені будуть змінити свою віру.
Треба про те пильно подбати, щоб усі декрети писалися польською мовою, а не по-руськи, тоді русини будуть ще більшими простаками, ніж були, і не будуть мати в містах ні сили, ні поваги.
Найтруднішим вузлом для розв'язання є владики (єпископи) і священики. Перших треба засліпити, щоб не бачили, а других так придавити, щоб не мали змоги вгору глянути. Єпископами мають бути лише шляхтичі, що споріднені з латинським обрядом. Усі єпископи-русини повинні бути лише заступниками прелатів.
Попи, як найбільші простаки, що ні на чім не розуміються, коли такими назавжди остануться, то це не лише буде шкодити, але навіть буде помагати цьому проектові.
Найкращим способом, щоб утримати їх в темряві, є убозтво. Не треба попам давати землі. Таким способом наші предки багатьох схизматиків (православних) примусили до єдності з костелом. І ми, вживаючи таких способів, дасть Бог, решту поробимо уніятами, а потім переробимо всіх на римських католиків. Заборонити хлопським синам вчитися в школах, які є при храмах... Треба пильно дбати аби хлопські (українські) діти до плуга, сохи, рала, ціпа звикали, а не до книжки.
Щоб скорше русинів знищити, треба на них завести справу, куди записувати їх поведінку, їх зневагу до римо-католиків, треба розголошувати про них брехні, а ще успішніше буде, коли підшиємося під ім'я попів, а то і самих владик (єпископів), порозкидаємо руські листи (листівки) проти польської влади та католицької віри. Це був би гарний документ для знищення в Польщі грецької релігії.
А якщо народ український, боронячи свою віру, зробить повстання, то в таких випадках, коли не можна буде всіх перебити, то тоді Польща повинна буде без жалю всіх їх таких бунтівників віддати татарам, а вони їх виловлять, а край цей ми заселимо поляками.
Поможи нам, Боже. Амінь╗.
А тепер давайте повернемося до того, яку віру прийняв та сповідував святий Володимир Великий. Ми вже чули, як про це лукаво філософствують паписти. Вони говорять, що тоді на світі була одна віра Ч католицька, а Цареград в той час був підпорядкований Риму і, таким чином, хоч Володимир прийняв християнство з Царгороду, це є те саме, що з Риму, бо папа тоді був головою усіх християнських Церков, Рим тоді, кажуть вони, був столицею усього християнства, бо там помер апостол Петро.
Усі ці хитромудрі твердження не відповідають історичній дійсності. Це Ч ніщо інше, як казуїстика єзуїтів. То правда, що в Римі був замучений апостол Петро, але в Єрусалимі був розіп'ятий Христос. Якщо за цією логікою виборювати першість, то тоді Єрусалим має бути столицею християнства, а не Рим. Адже Христос більший апостола Петра. Чи не так?
Відомо також, що християнство з Єрусалиму пішло в Рим, а не навпаки. Отже, Східна Церква є МАТІР'Ю, а Західна Ч її ДОЧКОЮ.
Ніколи ніхто з древнього єпископату не вважав папу римського Головою Церкви. І про це свідчить вся історія. На Першому Вселенському Соборі головував не папа, а сам імператор Костянтин. В 6-му правилі цього Собору записано: лНехай залишаються давні звичаї, прийняті в Єгипті, в Лівії і Пентаполі, щоб Олександрійський єпископ мав владу над ними, бо і Римський єпископ має подібну владу над близькими округами╗.
Звідси не видно, щоб римський єпископ панував над олександрійським, Ч у них різні права в своїх єпархіях.
На Другому Вселенському Соборі головою був Мелетій, єпископ Антиохійський, а не папа римський. На Третьому теж папа не головував, а лише на Четвертому. Там у 25-му правилі було сказано: л150 побожних єпископів признали рівні права і достоїнства Престолу Нового Риму... зі старим царським Римом╗.
Ще далі говориться, що ЦАРЕГРАДСЬКОМУ єпископу належить право ставити єпископів на Сході, а єпископу РИМУ Ч на Заході.
Почувши таке, представники Риму протестували проти того, що єпископу Цареграду даються рівні права з єпископом Риму,, проте святий Собор відхилив ці протести.
На П'ятому Соборі від Риму нікого не було.
В 12-му правилі Шостого Собору мовиться: лМи довідалися, що в Римській Церкві є постанова, яка забороняє тим, хто хоче . бути дияконом чи священиком, жити зі своїми жінками. Ми, йдучи за давньою постановою, рішаємо, щоб співжиття з . жінками не розривати... Хто гідний бути піддияконом, дияконом або священиком, нехай супружжя не буде перешкодою╗.
Ця постанова цікава тим, що не папа Римський наказує єпископам Собору, а Собор дає свої настанови, веління папі. Ніякої зверхності папи на цьому Соборі не відчувається. А в 36-му правилі записано: лРішаємо, щоб Престол Констянтинопольський мав рівні права з Престолом давнього Риму╗.
Сьомий Собор було скликано з ініціативи цариці Ірини, а не папи римського.
З наведеного бачимо, що майже протягом 800 літ Рим не був СТОЛИЦЕЮ ХРИСТИЯНСТВА. Римська кафедра була звичайною кафедрою і не більше.
Усі Вселенські Собори, ці парламенти християнства, скликалися на Сході, а не в Римі. Собори приймали рішення про пап і часто наперекір папам або, навіть, засуджували їх дії. Усе це є переконливим доказом того, що папи ніколи не мали верховенства в Церкві і ніколи ніхто їх не вважав намісниками Христа на землі, окрім їх самих.
Як бачимо, не все те правда, про що нам кажуть паписти. І ми це щойно показали на історичних фактах.
А тепер перейдемо до нашої української історії та ЦЕРКВИ, оскільки тут йдеться саме про них. То якої ж віри тримався святий Володимир і що він сам про це говорить. В лПовісті Врем'яних літ╗, написаній київським монахом ще в II сторіччі, сказано: лПісля (мусульман) прийшли німці з Риму, кажучи: лМи прийшли як посланці від папи╗. Великий князь Володимир, уважно вислухавши їх, запитав: лА яка заповідь ваша?╗ Почувши їхню відповідь, Володимир їм сказав: лІдіть, звідки ви прийшли, бо батьки наші не приймали цього╗.
Не слід думати, що князь Володимир кинув цю фразу просто так, добре не поміркувавши. Київська Русь в ті часи вже була великою, могутньою, торговою державою, лише одна лдорога із варяг в греки╗ є історичним свідченням цього. Русичі торгували, воювали з багатьма державами і захищатись їм теж було від кого. Усе це дало змогу познайомитись з сусідніми народами, їх вірою та звичаями. І коли Володимир німцям, точніше католикам, показавши на двері, сказав: лІдіть, звідки ви прийшли╗, Ч то він мав якісь підстави так говорити. Поведінка пап, їхня гордість, агресивність, злії наміри, духовне й побутове розтління вже в ту пору були широко відомі в Європі та за її межами і, звичайно ж, на Русі.
Літописець в лПовісті врем'яних літ╗ на 179-й сторінці пише: лНе приймав учення від латинян, бо їхнє вчення спотворене: увійшовши в церкву, вони не поклоняються іконам, а стоячи кланяються, а поклонившись, малюють хрест на землі і цілують, а вставши, стають ногами на нього. Так що лежачи Ч цілують, а стоячи Ч зневажають. Цього Апостоли не навчали, Апостоли вчили цілувати поставлений хрест і шанувати ікони╗.
Нам можуть закинути, що це дуже далеко від дійсності, що це якась вигадка або непорозуміння. Мабуть, що так воно є і насправді. Але ж ця лвигадка╗ перш, ніж потрапити на сторінки літопису, мусила довго ходити в народі і в такий спосіб виробила певну характеристику католицизму, підготувала громадську думку для неприйняття цієї віри. Про те міг знати і сам Володимир, що могло стати причиною негативного ставлення до папських посланців.
Про відношення на Русі до католиків, або як їх тоді називали
Ч латинян дуже чітко видно із Заповіту преподобного Феодосія Києво-Печерського. На цьому документі нема дати, але відомо, що преподобний став ігуменом монастиря в 1057 році, себто через три роки відриву римської Церкви від Православної. Можна припустити, що цей документ було написано десь близько вказаного року.
Заповіт було адресовано Київському князю Ізяславу, як Голові держави, а в йогд особі й усім русичам.
Так от що про католиків пише святий, духоносний старець Ч ігумен Феодосій: лГосподи, благослови! Я Ч Феодосій, смиренний раб Пресвятої Трійці, Отця і Сина і вихований в добрій науці православними батьком і матір'ю.
Віри латинської стороніться, звичаїв їхніх не дотримуйтеся, не дружіте з ними, від усякої науки їхньої тікайте і моралі їхньої не переймайте.
<< Предидущая стр. | Главная страница | Следующая стр. >> |
Перейти к странице: |
1_2_3_4_5_6_7_8 |